У корпоративному світі існує старий, як світ, страх — страх зробити неправильний вибір. Десятиліттями IT-директори жили за негласним правилом: «Нікого ще не звільнили за покупку IBM». Сьогодні це правило трансформувалося: «Нікого не звільнять, якщо він обрав вендора з правого верхнього кута Gartner Magic Quadrant».
Це зручно. Це передбачувано. Це працює як беззаперечне виправдання перед радою директорів. Але чи гарантує такий підхід ефективність рішення насправді?
На поточному етапі розвитку ландшафт кіберзагроз змінився настільки радикально, що старі карти, якими ми звикли користуватися, дедалі частіше не відображають реального рельєфу місцевості. І коли ми чуємо від клієнтів заперечення: «Але ж цього вендора немає у Gartner Magic Quadrant», стає очевидно, що настав час для чесної та відвертої розмови про те, як сьогодні насправді вимірюється ефективність у кібербезпеці.
Карта — це не територія
Варто віддати належне: Gartner є одним із ключових аналітичних гравців IT-ринку. Його внесок у структурування складного та фрагментованого технологічного ландшафту важко переоцінити. Gartner Magic Quadrant (MQ) давно став універсальним інструментом для оцінки бізнес-зрілості та ринкової стабільності компаній. Magic Quadrant демонструє, хто має значний маркетинговий ресурс, розвинену партнерську екосистему та стабільні фінансові показники. Потрапляння до квадранта часто сприймається як отримання «Оскара» — символ галузевого визнання та довіри великого бізнесу. Водночас важливо пам’ятати, що Gartner Magic Quadrant насамперед орієнтований на потреби великих корпорацій — із глобальною присутністю, складною інфраструктурою та численними командами інформаційної безпеки. Такий підхід формує природний ухил у бік enterprise-виробників і масштабних екосистем. Але чи завжди фільм, який отримав «Оскар», є тим, що глядач захоче переглядати знову і знову? І чи означає відсутність статуетки, що продукт не здатний ефективно виконувати свою роль? Як і будь-яка аналітична модель, Magic Quadrant має обмеження, про які рідко говорять вголос, але які добре розуміють фахівці галузі:- Високий поріг входу. Щоб потрапити до розгляду, вендор повинен відповідати вимогам щодо річного виторгу, географічної присутності та масштабу бізнесу. У результаті інноваційні компанії, які інвестують передусім у R&D, а не в агресивне розширення продажів, часто залишаються поза великими аналітичними звітами.
- Інерція категорій. Gartner працює в межах усталених класифікацій: EPP, EDR, NDR, SIEM. Водночас ринок кібербезпеки рухається до конвергенції, і платформи «все-в-одному» не завжди вписуються у традиційні рамки оцінки.
- Відсутність технічної перевірки в бою. Аналітики оцінюють стратегію, бачення та здатність компанії реалізовувати roadmap, але не проводять краш-тести у реальних середовищах. Gartner Magic Quadrant не перевіряє, чи спрацює захист під час реальної атаки о третій ночі в суботу.
Епоха «краш-тестів»: чому хакерам байдуже на рейтинги
Хакери з угрупувань на кшталт Wizard Spider чи Sandworm не читають аналітичних звітів перед атакою. Їм байдуже, яка капіталізація у вашого постачальника кібербезпеки. Вони шукають технічні вразливості. Саме тому у 2025 році центр ваги в оцінці рішень зміщується з бізнес-аналітики на технічну верифікацію. Зі «сцени конкурсу краси» ми переходимо на полігон для краш-тестів. Головним арбітром у цьому підході стає MITRE ATT&CK Evaluations. Це зовсім інша філософія. MITRE не малює графіків і не роздає медалей. Натомість використовуються реальні сценарії атак — наприклад, повний ланцюжок дій угруповання Turla — і продукти безжально перевіряються у практичних умовах:- чи побачила система початкову активність;
- чи правильно зрозуміла контекст подій;
- чи змогла заблокувати або стримати виконання шкідливого коду.
Проблема «клаптевої ковдри»
Ще одна причина, чому варто дивитися ширше за межі ТОП-5 відомих брендів, — це архітектура рішень. Традиційний підхід великих гравців полягає у продажі окремих компонентів. Окремо — EDR для робочих станцій, окремо — NDR для мережі, окремо — пісочниця для аналізу файлів. У результаті компанії витрачають місяці, а іноді й пів року, та значні бюджети на те, щоб змусити всі ці елементи працювати разом. Проблема інтеграції різнорідних компонентів сьогодні стає однією з ключових причин компрометації корпоративних мереж. Ресурси витрачаються не на виявлення та стримування атак, а на підтримку сумісності між продуктами різних виробників. Альтернативний шлях, який обирають такі компанії, як Cynet, — це нативна платформа. Ідея полягає в тому, що XDR (Extended Detection and Response) має бути цілісним від самого початку. Коли захист кінцевих точок, контроль мережі, поведінковий аналіз користувачів та технології deception працюють як єдиний організм. Такі рішення зазвичай обирають не ті, хто прагне «закрити папери», а ті, кому потрібно реально захистити інфраструктуру обмеженими силами. Якщо у компанії немає команди SOC з десятків фахівців, потрібен інструмент, який автоматизує значну частину роботи. Саме такі платформи часто випадають з поля зору класичних аналітиків, адже вони «занадто комплексні» для вузьких категорій та ніш.Найчесніший суддя у світі
Тож як обирати рішення з кіберзахисту, якщо авторитети вже не є істиною в останній інстанції?
У NWU ми дотримуємося принципу, який транслюємо всім партнерам і клієнтам: довіряй, але перевіряй.
Жодна стаття (навіть ця), жоден звіт Gartner і навіть жодна таблиця MITRE не можуть дати гарантії того, як програмне забезпечення поводитиметься у вашій конкретній мережі — з вашим набором легального софту, конфігураціями та адміністраторами.
Єдиний суддя, якого неможливо підкупити, — це Proof of Concept (PoC).
У 2025 році купувати рішення з кібербезпеки без тестування — це те саме, що купувати автомобіль за фотографією в журналі.
Ми пропонуємо змінити підхід. Спробуйте хоча б на хвилинку відійти від логотипів і гучних брендів.
У типовому PoC компанії розгортають рішення в моніторинговому режимі паралельно з поточним захистом, проводять емуляції атак і порівнюють результати: хто що побачив, на якому етапі та з якою якістю аналітики.
Cynet, наприклад, настільки впевнений у своїй технології, що надає повноцінний безоплатний пілот на 14 днів. І найцікавіше починається тоді, коли потенційний клієнт бачить у звітах Cynet загрози, які його поточний «іменитий» антивірус просто ігнорував роками.
Висновок
Світ кібербезпеки став надто складним, щоб покладатися лише на гучні імена. «Магічний квадрант» може слугувати хорошим компасом, але він показує лише загальний напрямок руху, не враховуючи прихованих стежок і реальних ризиків. Справжня фаховість сьогодні — це здатність критично мислити та розуміти, що позиція у рейтингу не дорівнює фактичній якості захисту. Тож якщо ви шукаєте рішення, яке дійсно працює, а не просто добре виглядає у звіті, варто звертати увагу на результати MITRE ATT&CK Evaluations, читати технічні розбори та, найголовніше, вимагати тестування. У NWU ми працюємо саме з таким підходом: кожне рішення проходить перевірку у реальному середовищі клієнта, і лише після цього можна робити обґрунтовані висновки щодо його ефективності. Proof of Concept залишається єдиною методикою, яку неможливо «купити», і саме тому вона є ключовим критерієм істини у 2025 році. Ми просто розгортаємо Cynet у вашій інфраструктурі — і нехай «суддею» стануть реальні логи вашої мережі. Бо зрештою важливий лише один результат: тиша і стабільність у вашій системі безпеки.Часті запитання про вибір рішень з кіберзахисту
Чи достатньо Gartner Magic Quadrant для вибору рішення з кіберзахисту?
Gartner Magic Quadrant корисний для оцінки бізнес-зрілості та ринкової стабільності вендора, але він не показує, як рішення працює під час реальних атак. Для повноцінного вибору необхідно доповнювати аналітику технічними тестами та практичним Proof of Concept.
Що саме оцінює Gartner Magic Quadrant?
Magic Quadrant оцінює стратегію розвитку, фінансову стабільність, масштаб бізнесу та ринкову присутність компанії. Технічна ефективність продукту під час реальних інцидентів не є основним фокусом цього формату.
Чим MITRE ATT&CK Evaluations відрізняється від аналітичних рейтингів?
MITRE ATT&CK Evaluations перевіряє рішення за реальними сценаріями атак, відтворюючи поведінку конкретних хакерських угруповань. Це технічне тестування, а не бізнес- або ринкова оцінка.
Чи можна довіряти результатам MITRE ATT&CK?
MITRE ATT&CK є відкритою та загальновизнаною методологією, яку використовують вендори та фахівці з кібербезпеки по всьому світу. Вона дозволяє порівнювати реальну видимість і здатність рішень виявляти атаки.
Чи є Cynet у Gartner Magic Quadrant?
На сьогодні Cynet не представлений у звітах Gartner Magic Quadrant. Це пов’язано з фокусом Gartner на великих enterprise-вендорах і вимогами до масштабу бізнесу, а не з технічною ефективністю рішення.
Чому рішення без високих позицій у рейтингах можуть бути ефективними?
Нішеві або молоді компанії часто зосереджуються на технологіях і автоматизації, а не на масштабному маркетингу. Це дозволяє їм створювати технічно сильні продукти, які добре показують себе у незалежних тестах.
Чому інтеграція багатьох окремих продуктів знижує рівень безпеки?
Використання різних рішень від кількох вендорів ускладнює кореляцію подій і збільшує кількість точок відмови. Часто ресурси витрачаються на підтримку сумісності замість реального виявлення атак.
Що таке Proof of Concept (PoC) у кібербезпеці?
PoC — це практичне тестування рішення у реальному середовищі компанії. Воно дозволяє побачити, які загрози фіксуються, як працює аналітика та чи відповідає рішення конкретним умовам інфраструктури.
Навіщо проводити PoC перед купівлею рішення з кіберзахисту?
PoC дозволяє оцінити реальну ефективність рішення ще до інвестицій і уникнути помилок вибору. Це єдиний спосіб перевірити, як продукт працюватиме саме у вашій мережі.
